Документ без названия
 Україна

Кондратюк Юрій Васильович

Ю́рій Васи́льович Кондратю́к (народився 21 червня 1897, Полтава, Російська імперія (нині Україна) — початок жовтня 1941) — український, радянський вчений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів. Автор так званої «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон».

Справжнє ім'я вченого - Олександр Гнатович Шаргей. Народився він у Полтаві на вул. Стрітенській, 4. Виховувався у бабусі й нерідного діда. Коли настав час іти до гімназії, то його прийняли від­разу ж у третій клас, такі знання продемонстрував. Ще в гімназії він завів спеціальний зошит і записував у ньому свої перші космічні проекти.

У той час літали на де­рев'яних літаках, які називали "етажерками", а гімназист Олександр Шаргей уже посилав подумки в космос ракету власної конструкції.

Принципову схему відокремлення, а після відвідин Місяця, й стикування посадочно-злітного модуля Сашко придумав у сімнадцять - у 1914 р. Він зробив це абсолютно самостійно, не знаючи навіть праць Ціолковського.

Після гімназії продовжив навчання в політехнічному інституті Санкт-Петербурга.

У 1916 р. студента Олександра Гнатовича Шаргея мобі­лізують у діючу армію. Ішла Перша світова війна. Замість вищої математики він мусив проходити військову науку в школі прапорщиків. Перед відправленням на фронт у квартирі мачухи, яка жила в Петербурзі, Олександр ночами доповнює свої "космічні зошити". Біля космічного апарата розгортаються дзеркала з приймачами концентрованого сонячного тепла, завдяки яким вода розкладається на кисень і водень та пе­ретворюється на пальне.

На Закавказькому фронті теоретик космонавтики ко­мандує кулеметним взводом. А в державі починається рево­люція, що переростає в громадянську війну. Фронт розвалився, і прапорщик Шаргей повертається додому. Але по дорозі його мобілізують до війська генерала Корнілова, а по приїзді в Київ - до Денікіна. Олександр тікає й довго переховується, бо для нової влади він - класовий ворог, офіцер-золотопогонник.

У цей час працює чорноробом, кочегаром. Жив дуже бідно: ходив у одному чоботі й одному черевику, але це для нього нічого не значило.

Ховаючись у льоху, на основі старих зошитів продовжує працювати, конкретизуючи свої ідеї. Розробляє багатоступеневу ракету, скафандр, керування ракетою за допомогою гіроскопа...

Цей рукопис, весь у машинному мастилі, згодом потрапив у Бібліотеку Конгресу США, звідти у проект "Аполлон" і відкрив людству дорогу на місяць.

Життя юнака і його близьких у ті часи постійно перебувало під загрозою, тому, щоб убезпечити пасинка від червоного терору (а також і себе з дочкою), мачуха вмовила його змінити прізвище. Так у 1921 р. зник Олександр Шаргей і з'явився Юрій Кондратюк.

Таємниця справжнього імені Ю. Кондратюка зберігалася аж до 1977 p., коли його сестра Ніна Шаргей перед смертю дала письмові показання комісії ЦК КПУ. Якби не ці трагічні обставини, життя Олександра Шаргея могло скластися інакше.

Надісланий до Москви рукопис одержує блискучу рецензію як нове слово у світовій науці про космічні польоти, але видати книгу свого життя мусить за власний кошт. Він робить винаходи не тільки в галузі космонавтики, а й у пошуку альтернативних джерел енергії, у будівництві величезного елеватора без цвяхів.

До речі, за остан­ній проект його звинуватили в шкідництві, посадили в тюрму, а згодом перевели в проектне бюро, так звану "шарашку". Тут він перемагає на конкурсі два спеціалізовані наукові інститути своїм проектом вітрової електростанції. Ним зацікавився сам нарком важкої промисловості Серго Орджонікідзе й домігся, щоб Кондратюка звільнили достроково.

Дорогою до Харкова учений зупиняється в Москві, де зустрічається із Сергієм Корольовим, який запропонував йому вакантне місце головного теоретика ГІРДу - майбутньої колиски радянської космонавтики.

Для розробки проекту Кримської вітрової електростанції і виготовлення робочих креслень Харківська проектна група була переведена в Москву, де створюється проектна контора з виконання даного завдання. Головним інженером було призначено П. К. Горчакова, його заступником – Ю. Кондратюка, крім того, входили інженери М. В. Нікітін, Б. Злобін, К. Н. Шаманський. Вони були помічниками і друзями Юрія Васильовича до самого початку війни.

При розробці проекту ВЕС упроваджено багато нових конструктивних рішень у будівельних конструкціях, у синхронності роботи механізмів, а також вирішено питання паралельної роботи ВЕС із місцевою електромережею. Тяжко було, але робота просувалася успішно.

У 1936 р. почали практичне впровадження робочих креслень: на пагорбі Бедене-Кир спорудили підп'ятник, у який передбачалось установити поворотну башту ВЕС. Неприємність виникла раптово. 18 лютого 1937 р. трагічно загинув головний куратор - керівник і помічник нарком Серго Орджонікідзе. Проект і будівництво Кримської ВЕС законсервували, а проектну групу переформували в проектно-експериментальну контору зі створення малопотужних вітрових електроустановок, начальником призначили
Ю. Кондратюка. Тут він пропрацював до початку війни.

Через багато років інженери М. В. Нікітін і Б. Злобін заклали у проект будівництва Останкінської вежі багато конструктивних рішень, які запропонував Ю. Кондратюк при будівництві вітрової електростанції.

Дивлячись на Останкінську телевежу, як на чудо інженерної думки, ми повинні пам'ятати, що у її створенні є значний вклад і Ю. В. Кондратюка.

Мирну творчу працю геніального інженера, можна сказати самоука, обірвала війна.
Юрій Васильович мав "броню" і міг не йти на фронт. Але він записався добро­вольцем у Московське ополчення. Через те, що не стояв на обліку у військкоматі як військовий спеціаліст, був за­рахований рядовим у роту зв'язку 21-ї дивізії народного ополчення.

У довідці ЦАМО СРСР №9/15333 від 13.07.93 р. вказано: "Рядовий 1281 стрілецького полку 60 стрілецької дивізії Кондратюк Юрій Васильович... загинув 25.02.42 р. в с. Кривцово Болховського р-ну Орловської обл., місце захоронення не вказано. Підстава: ЦАМО... д. 51/27 Т. 4-93 Г. Начальник відділу Абрамов".

Ще за життя Юрія Васильовича академік В. П. Вєтчинкін у відгуку на його книгу "Завоевание межпланетных пространств" писав: "Предлагаемая книга несомненно представляет наиболее полное исследование по межпланетньм путешествиям из всех, ранее написанных... Книжка будет служить настольным справочником для всех, занимающихся вопросами ракетного полета".

Академік, двічі Герой Соціалістичної Праці В. П. Глуш­ко, який брав активну участь у розробці ракетної техніки, писав, що поруч із працями Ціолковського "с большим интересом мы изучали богатую новими идеями замечательную книгу Ю. В. Кондратюка".

Незважаючи на великий вклад Ю. В. Кондратюка в наукову космонавтику, до початку запуску ракет у космос ніхто з широкого загалу про нього не знав. Із запуском 4 жовтня 1957 р. в СРСР першого штучного супутника Землі почалося здійснення мрій ученого
Ю. В. Кондратюка.

Між Радянським Союзом і США увесь післявоєнний період ішло змагання за першість в освоєнні космічного простру. Американські вчені знайшли в Бібліотеці Конгресу книжку
Ю. В. Кондратюка, у якій розроблені і траєкторія (траса Кондратюка), й орбітальні лабораторії, і посадка апаратів на Місяць та інші планети Сонячної системи, і розрахунки польоту людини до інших планет, яким має бути пальне для ракет, скафандр космонавта та інше. Використавши свої напрацювання й розробки Ю. В. Кондратюка, американці 16 липня 1969 р. здійснили за­пуск космічного апарата "Аполлон", а 20 липня посадку його на Місяць з екіпажем, який виконав комплексні дос­лідження й доставив на Землю зразки місячного ґрунту.

У Флориді (США) на космодромі встановлено пам'ят­ник, де висічені імена вчених й астронавтів, причетних до польоту на Місяць, там є ім'я Ю. В. Кондратюка.

Про нього написано багато науково-дослідних праць, знято фільми. Поступово утверджується велике значення його наукових робіт в освоєнні космічного простору. Значний внесок у вивчення й встановлення історичної правди про життєвий шлях
Ю. Кондратюка зробив його двоюрідний брат, полтавець, інженер-підполковник,викладач Військовоповітряної інженерної академії ім. Жуковського Анатолій Володимирович Даценко.

У Полтаві створено музей авіації і космонавтики ім. Ю. Кондратюка . Біля музею встановлено пам'ятний знак на честь видатного вченого. Його ім'я носить Полтавський технічний національний університет і одна з вулиць міста.