Документ без названия
 Україна

Михайло Вербицький

Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 в селі Явірник Руська (Польща) і був хрещений в селище Улюч, де його батько служив священиком у старовинній дерев'яній Вознесенської церкви.

Коли хлопчикові виповнилося 10 років, його батько помер. Над Михайлом та його молодшим братом Володиславом взяв опікунство далекий родич - Перемишльський владика Іван Снігурський, один з видних діячів Української греко-католицької церкви.

Спочатку вони разом з братом навчалися в гімназії, а після в ліцеї. У 1828 році при Перемишльський кафедрі Іван Снігурський заснував хор, а після і музичну школу, в якій і навчився співати Михайло.

Важливе значення для формування майбутнього композитора мав репертуар хору, що складається як і з творів класичних композиторів - Йозефа Гайдна, Вольфганга Амадея Моцарта, так і з музики українських композиторів - Дмитра Бортнянського, Максима Березовського.

З часом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Заняття музикою не перериваються - Вербицький керує хором семінарії, освоює гру на гітарі, яка супроводжує його потім протягом усього життя.

Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, стали популярними в галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу збереглося створене ним «Повчання Хітаров», яке стало одним з перших подібних посібників Україна.



У другій половині сорокових років дев'ятнадцятого століття Михайло Вербицький звертається до релігійної музики - в цей період він пише повну Літургію для мішаного хору (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України.

Крім того, він створює церковне пасхальне твір «Ангел звістив» та інші церковні композиції. Коли наприкінці сорокових років налагоджується активна театральне життя, Вербицький одразу ж починає писати музичні номери для українських театральних вистав.

П'єси, які ставилися на театральних сценах Львова і Галичини, здебільшого, були перекладені і адаптовані як з української драматургії та літератури, так і з польської, французької та австро-німецької драматургії. Музика в цих п'єсах відігравала дуже важливу роль, так як вносила в спектаклі яскравий емоційний елемент, а також наближала іноземні сюжети до українського колориту. Тому, навіть дуже посередні п'єси завдяки музиці Вербицького отримали широку популярність.

Вербицький написав музику більш ніж до 20 спектаклів, зокрема: «Верховинци», «Козак і мисливець», «Проціха», «Жовнір-чарівник» та ін. Однак політичні події повернулися таким чином, що 1848-1849 року стали початком і завершенням першого етапу відродження українського театру. Тому, протягом декількох років Вербицький не писав музики для п'єс.

У 60-х роках композитор знову повертається до цього жанру, так як в Львові відкривається театр «Руської Бесіди». Для цього театру Вербицький пише побутову мелодраму «Подгоряне», одну з найпопулярніших своїх п'єс, після «Сільські уповноважені», «простачка», «На людях - ангел, не дружина, вдома з чоловіком - сатана» та ін.

Найвідомішим твором Михайла Вербицького є музика до пісні Ще не вмерла Україна (укр. «Ще не вмерла Україна») на слова Павла Чубинського, яка згодом стала Державним гімном України . З приводу дати створення цієї пісні досі точаться суперечки і передбачається, що вона написана в період 1862-1864 рр.

Вважається, що перше публічне виконання майбутнього гімну відбулося 10 березня 1865 в Перемишлі, під час першого на землях Західної України шевченківського концерту (композитор сам співав у хорі, яким диригував Анатолій Вахнянин). Відразу пісня стала настільки популярна серед галицької молоді, що один час вважалася ними народною.



Складні життєві обставини відтягнули отримання священицького сану до 1850 року (він два рази був змушений переривати навчання). Надалі йому кілька років довелося переїжджати з однієї сільської приходу до іншого (служив у Завадові та Залужжі-Стрілках біля Яворова), поки в 1856 році він не осів у селі Млини в Яворівщині служачи в Покровській церкві, де і прожив решту свого життя.

Але бідність і тут не залишала його. В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, створював музику. Серед його учнів були Віктор Матюк і Порфирій Бажанський.

Помер Михайло Вербицький 7 грудня 1870 року в Млинах, проживши лише 55 років. Похований біля церкви.