Документ без названия
 Україна

Вінниця

Рік заснування 1363 м.Вінниці відзначає день міста в 2-е неділю вересня.

Вінниця - місто в центральній частині України, центр Вінницької області. Розташований на берегах Південного Бугу. Через місто протікають невеликі річки Тяжилівка, Виннички і Вишенька.

Населення міста на 2013 рік склало більше 370 тис. осіб. Основний національний склад - українці, росіяни, євреї, поляки. Місцевих жителів називають - вінничани.

У народі Вінницю називають Венецією. Заселені ці землі були ще в давні часи. На нинішній території міста виявлено поселення скіфських і давньоруських часів.

У 9 столітті тут селилися племена уличів і тиверців, які входили до складу Київської Русі. З часом цей край відійшов до Галицько-Волинському князівству. Після монголо-татарської навали життя на деякий час іде з берегів Південного Бугу.

Після перемоги 1362 року литовського князя Ольгерда над татарами, Поділля потрапило під владу литовського князівства. Племінники князя Ольгерда Федір і Костянтин Корятовичі почали будувати на цих землях міста-фортеці. Серед них була і Вінниця.

Меморіал Слави у сквері Козицького Меморіал Слави у сквері Козицького З багатьох версій, що пояснюють назву міста, мабуть, найбільш вірогідні ті, які грунтуються на словах «вінниця» - винокурня, де варилися пива винні та старослов'янською «вьно» - посаг, придане , отримане Коріатовичами.

А за іншою версією назва міста від річки Виннички. Вінниця офіційно стала містом в 15 столітті, тоді ж було отримано магдебурзьке право.

У 1569 році місто увійшов до складу Польщі, а з 1598 року став центром Брацлавського воєводства. За другим поділом Польщі (1793) Поділля і Брацлавщина відійшли до Росії й утворили Подільську губернію.

Вінниця стала губернським містом, але пізніше переведена в розряд повітового міста. Важливим стимулом розвитку Вінниці стало будівництво в 1870 році поблизу міста залізниці Київ-Балта-Одеса.

З 1914 року Вінниця - адміністративний центр Подільської губернії. У роки Громадянської війни влада в місті неодноразово переходила з рук в руки. Остаточно радянська влада в Вінниці встановилася в 1920 році.

«Візитною карткою» міста є Арка в ЦПКіВ ім. Горького і Пожежна каланча в сквері ім. Козицького.

Серед інших визначних пам'яток міста - Музей-садиба М.І. Пирогова, Будинок А.А. Брусилова, Будинок-музей М.М. Коцюбинського, комплекс релігійних і фортифікаційних споруд 17-18 століть.

Недалеко від сучасного центру міста є старий єврейський квартал - Іерусалімка.

Нагадуванням про події Великої Вітчизняної війни стали руїни секретної резиденції Гітлера - «Вервольфу».

З Вінницею пов'язані імена відомих людей: Микола Іванович Пирогов (російський хірург і анатом), Петро Ілліч Чайковський (російський композитор), Микола Олександрович Щорс (червоний командир) та інші.

День міста вінничани відзначають у вересні. Зазвичай святкування починаються з молебнів у храмах й покладання квітів до Меморіалу Слави у сквері Козицького.


Вінниця - cимволіка:

Герб міста затверджений 16 травня 1993.
На червоному тлі срібний хрест, нижня частина якого розділена і переходить у два гачки, під ним схрещені вигнуті шаблі.
У великому гербі в якості щитодержателей виступають старолітовскій воїн і козак.

Комп'ютерна графіка - В.М.Напиткін



Прапор Вінниці затверджено рішенням міської ради №28 від 16 травня 1993 (за даними сайту Вінниці - 28 травня 1993).
Являє собою квадратне полотнище червоного кольору. У центрі зображені елементи міського герба. З трьох сторін полотнище має облямівку з прямокутних трикутників. Ширина облямівки - 1/8 ширини прапора. За матеріалами сайту "геральдика України"


Розташування на мапі :

Kоординати: 49°14'6" північної широти 28°29'3.984" східної довготи
Поштовий індекс міста Вінниця: 21000.
Телефонний код: 432.