Документ без названия
 Україна

Підволочиськ

Підволочиськ — селище міського типу у Тернопільській області. Адміністративний центр Підволочиського району.

Розташоване на правому березі річки Збруч та його притоки р. Самця., навпроти міста Волочиська Хмельницької області.Населення 7977осіб.
Площа 9,06 км2

До Підволочиська приєднано село Заднишівка; хутір Княжина виведений з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів. Залізнична станція на лінії Жмеринка-Хмельницький-Тернопіль-Львів. Через Підволочиськ проліг автошлях Київ-Львів. Поблизу містечка є пам'ятка природи — Підволочиське джерело, а також Підволочиський заказник.

Через цю місцевість здавна проходив торговий шлях (згодом — Кучманський шлях), що перетинав р. Збруч; тут на обох берегах виникло два поселення з однаковою назвою — Волочище. Перша писемна згадка про одне з них, розташованого на правому березі річки, — в акті від 9 липня 1463 про поділ «Отчини своєї», коли воно перейшло до князя В. Збаразького.



Територія сучасного Підволочиська багата археологічними знахідками. У I тис. до н.е. тут проживали скіфи. З середини I тис. н.е. Надзбруччя — арена слов’янства, але разом з тим це місце численних міграцій германських племен, гунів, а пізніше угрів.

Від давніх часів через Збруч проходив Кучманський шлях, в місцевості, що називалася Волочище і обіймала поселення по обох берегах ріки; Саме в цьому місці вантажі перетягували волоком через заболочену місцевість й на човнах переправляли через Збруч. Очевидно, назва Волочище" походить від слів "волок"і"волочити".



Перша письмова згадка про стан на правому березі ріки Збруч датується 1463 роком. Від половини ХVІІ століття це поселення називали Підволочиська (згодом Підволочиськ), а частину на лівому (східному) березі Збруча — Волочиська (Волочиськ). Підволочиськ був присілком села Староміщина.

Під час визвольної війни 1648-1654 рр. польсько-шляхетські війська захопили Підволочиськ (весна 1649 р.), вчинили жорстоку розправу над населенням В червні 1650 року селянсько-козацькі війська знову визволили край. В 1653 році село опустошили татарські орди. В цей час значно зріс на території району антифеодальний національний рух. Повстанські загони після перемоги під Пилявцями у вересні 1648 р. діяли у районі Підволочиська.



За Андрусівським перемир'ям 1667 року, Підволочиськ залишився у складі Речі Посполитої.

1772 рік — містечко загарбала Австрія.

1786 рік— прокладено шосейну дорогу між Тернополем і Підволочиськом.

1810-1815 рр. — Підволочиськ входить до складу Росії. З 1815 р. — переходить Підволочиськ знову під владу Австрії.



У 1870 р. — побудовано залізницю зі Львову, яка проходила через Збруч до Волочиська. Побудова великої прикордонної залізничної станції дала поштовх до розбудови і розростання поселення, тому було утворено окрему адміністративну міську громаду Підволочиська, долучаючи до неї ще частину села Заднишівка з південної сторони. ( Докладніше: http://pidvolochysk.info )

Пам'ятки

Збереглися споруда ратуші, частина синагоги, вілли Громніцьких та Григоращуків, частково колишній християнський та іудейський цвинтарі.

Є церкви Пресвятої Трійці (1863, мур.), Успіння Пресвятої Богородиці (2007, с. Заднишівка), Собор Андрея Первозванного (1993, арх. М. Білик), костьол, молитовні будинки релігійних громад ХВЄ та АСД, Каплиця.



Споруджено меморіальний монумент Перемоги (1974, скульптор В. Бець), пам'ятники Т. Шевченку (1992), жертвам більшовицького режиму (2002), монумент на честь проголошення незалежності України («Ангел-Хоронитель»; 2001, скульптор Р. Вільгушинський), погруддя С. Бандери (2006), насипано символічну могилу Борцям за волю України; на цвинтарі у с. Заднишівка збереглися поховання вояків УГА (групи «Підволочиськ» отамана А. Ляєра, загинули у червні-липні 1919).

Культура

Діють ліцей, школа-гімназія, ЗОШ І-ІІІ ступенів., бібліотека, центральна районна лікарня, поліклініка, районний Будинок культури, Будинок школяра, ДЮСШ, музична та художня школи, кінотеатр.



При районному будинку культури працює народний аматорський театр ім. Л. Курбаса, зразковий дитячий театр «Дюймовочка» та танцювальний колектив «Барви».

Спорт

У містечку є стадіон «Колос», який відкрито у 1962 р. та реконструйовано у 2011 році. При реконструкції встоновлено пластикові сидіння, діє електронне кольорове табло. На стадіоні футбольні зустрічі проводить команда «Агро-Збруч», що грає у першості області та команди, які грають на першість району (в тому числі дитячі). Стадіон вміщує 4 тис. глядачів.

Промисловість



Працюють хлібопекарня ТОВ «Надзбруччя Хліб», функціонує елеватор, ВАТ «Агро» (маслозавод), ВАТ «Фабрика пластмасових виробів», консервний завод, нафтобаза, підприємства з виробництва мінеральної води та переробки м’ясної продукції, хлібопекарня, цегельний завод, торгові заклади.

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps


Підволочиськ - символіка:




Герби міст з часом видоозмінюються, але ніколи не гублять головний компонент. На сьогоднішній день є дві версії гербу. Першою є версія Олега Холода. На гербі зобрежений місток — кордон по річці Збруч між Волочиськом (у складі Російської імперії) та Підволочиськом (у складі Австро-Угорщини) та ідол Святовита (ще носить назву "збручанський ідол"), який було знайдено у річці Збруч у 1848 році. Зображення Хреста символізує перемогу християнства.








Інша неофіційна версія, запропонована Тарасом Мокрієм — динамічний Меркурій. Рослинний орнамент складається з гілок калини, що є символом України і жіночого начала, та дуба — символа могутності і чоловічого начала. Хрест вгорі — символ перемоги християнства. Володимирський тризуб — соборності України, лев — давній галицький знак, герб Західно-Української Народної Республіки. Дата 1463 рік — перша згадка про Волочище.

(Джерело:http://pidvolochysk.info/ )


Розташування на мапі :

Kоординати: 49°31′32″ північної широти 26°08′09″ східної довготи
Поштовий індекс міста Підволочиськ: 47800.
Телефонний код: 3543.