Документ без названия
 Україна

Ло́хвиця

Ло́хвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула.
Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 174 км.
Населення Лохвиці становить близько 12 тис. жителів.

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посульської оборонної лінії.

Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У «Книге большому чертежу» (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю.

У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.



В 1648–1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658–1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653).

Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті містилася гетьманська скарбниця.



У 1729–1751 рр. (з перервами) лохвицьким сотником був український правник і державний діяч Василь Стефанович. Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781–1796), заштатне місто Малоросійської (1796–1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802–1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів.
У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, навчальні ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів.
Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року.

Сучасне місто

Зараз у місті діють швейна фабрика , АТ «Лохвицький промкомбінат», цегельний завод, дві будівельно-монтажних організації і три шляхових будівельно-експлуатаційних, підприємство «Харчування» АТП-15342 і авто підприємств облспоживспілки, управління житлово-комунального господарства, управління експлуатації газового господарства, друкарня, районна і дитяча лікарні, поліклініка, 7 аптек, ресторан і кілька кафетерій, готель «Україна», ряд побутових підприємств, будинок культури, 3D-кінотеатр, краєзнавчий музей, бібліотека, три середні загальноосвітні школи, спортивна і музична школи, медичне училище, ПТУ-27, станції юних техніків і натуралістів, будинок школярів, пошта, підприємство електрозв'язку «Укртелеком», кілька малих і кооперативних підприємств.



Постановою Ради Міністрів УРСР
№ 532 від 24 листопада 1976 р. Лохвиця занесена до переліку малих і середніх міст України, що мають пам'ятники історії, архітектури і містобудування.

Використано фото сайту: http://lohvitsa.org.ua


Лоxвиця - символіка:




Герб затверджений Рішенням №1 сесії міської Ради від 28 серпня 2012 року "Про затвердження символіки міста Лохвиця".
"Герб міста Лохвиця являє собою геральдичний щит, загострений знизу (французький щит). На золотому полі французького щита кріпосна воротная вежа (" брама ") світло-сірого каменю з воротами і трьома гостроверхими вежами темно-сірого кольору і трема блакитними флюгерами.
Джерело: http://heraldicum.ru



Розташування на мапі :

Kоординати: 50°22'00'' північної широти 33°16'00'' східної довготи
Поштовий індекс міста Лоxвиця: 37200.
Телефонний код: 5356.