Документ без названия
 Україна

Кре́менець

Кременець — місто обласного значення в Тернопільській області України, центр Кременецького району. Економічний і культурний осередок північної (волинської) частини області. Розташоване біля підніжжя Кременецьких гір. Відстань до обласного центру — 70 км. Є залізнична станція.
За даними перепису населення 2013 року склад населення міста 21 729 осіб.

Перша писемна згадка — 1227 р.: тогочасний володар замку князь Мстислав Удатний вщент розбив під містом війська угорського короля Андрія ІІ.

На початку 1241 року Кременець вистояв перед ордами Батия, 1254 р. витримав облогу беклярибека Куремси. 1259 р. на вимогу темника Бурундая оборонні споруди розібрали.

Після упадку Галицько-Волинської держави Волинь та, зокрема, місто завоював великий литовський князь Гедимін, який віддав його князю Юрію Наримунтовичу.

Після захоплення Галича королем Казімежем ІІІ він віддав Волинь литовцям, зокрема, Крем'янець залишився надалі у попереднього князя за умови відсутності робіт щодо зміцнення замку. Місто невдовзі забрав собі князь Любарт та передав полякам.



Після смерті короля Людвіка І Угорського 1382 р. остаточно відійшло до литовських князів.

У 2-й половині XIV ст. замість дерев'яно-земляних укріплень збудовано кам'яний замок.

1569 р. в результаті Люблінської унії Кременець відійшов до Польщі, а разом із нею до Речі Посполитої.



За Вічним миром 1686 р. Кременець залишився в Речі Посполитій. 1692 р. в усіх установах впровадили польську мову, а на початку XVIII ст. православні храми стали греко-католицькими.

За 3-м поділом Речі Посполитої (1795 р.) Кременець відійшов до Російської імперії. Спочатку місто включили в Подільську, а 1796 р. — Волинську губернії. 1805 р. тут відкрилася Вища Волинська гімназія.



Місто стало авторитетним центром освіти й науки й отримало образну назву «Волинські Афіни». 1830-ті рр. внаслідок запровадження у державних установах російської мови, заміни Литовського Статуту російським законодавством, закриття ліцею, францисканського й базиліанського монастирів Кременець остаточно втратив риси повітового центру Речі Посполитої і перетворився на провінційне місто Російської імперії. ( Докладніше: https://uk.wikipedia.org/ )

Період Незалежності

У перші роки після проголошення незалежності України переважна більшість підприємств значно звузила або зовсім згорнула свою діяльність, внаслідок чого загострювалися старі й з'явилися нові соціальні проблеми.

Відновлено Кременецький ботанічний сад (1991 р.), створено Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник (2001 р.), відкрито Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка (2002 р.), Кременецький обласний музей Юліуша Словацького (2003 р.), зростає потік туристів. У 1991 році на базі педагогічного коледжу імені Т. Г. Шевченка створено Кременецький ліцей.



В межах міста розташована визначна археологічна пам'ятка (від пізнього палеоліту до залізної доби) — гора Куличівка. Знахідки розкопок знаходяться в Тернопільському краєзнавчому музеї. У місті діє свій районний краєзнавчий музей.

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps


Кременець - символіка:




Затверджений 28 квітня 1995р. рiшенням III сесії районної ради XXII скликання. На лазуровому полі на зеленій горі срібна напівзруйнована фортеця. У вільній частині - герб Волинський.









Затверджений 28 квітня 1995р. рiшенням III сесії міської ради XXII скликання. Квадратне полотнище розділене на 4 рівновеликі квадратні поля, у верхньому від древка червоному - білий лапчастий хрест, у нижньому з вільного краю синьому - на зеленій горі білі руїни замкової вежі, два інші поля - жовті.

За матеріалами сайту "Геральдика України"



Розташування на мапі :

Kоординати: 50°07'14'' північної широти 25°42'54'' східної довготи
Поштовий індекс міста Кременець: 47000.
Телефонний код: 3546.