Документ без названия
 Україна

Карлівка

Ка́рлівка — місто в Полтавській області, адміністративний центр Карлівського району. Місто Карлівка розташоване на правому березі річки Орчик на відстані приблизно 50 км від обласного центру м. Полтави на земельній ділянці площею 7915 га.Станом на 01.01.2013 р. на території міста проживає 15096 осіб.

Через місто проходить автодорога державного значення Полтава - Красноград Р11 протяжністю 52,6 км та залізнична магістраль Полтава - Лозова, яка ділить місто на дві частини — північну та південну.

Через місто протікає річка Орчик. Площа штучного дзеркала 7548 га. З лівого берега річки розкинувся Красноперівський ліс, який займає площу 317 га.

Дата однієї з найперших, достовірних, документально підтверджених згадок про слободу Карлівку 8—12 жовтня 1731 року , де вона до того ж вперше фігурує під своєю сучасною назвою.



Тодішній власник навколишніх земель — командуючий військами в Україні (Українським корпусом), у близькому часі Київський генерал-губернатор (іменний указ Сенату від 11 листопада 1731 р.) генерал-аншеф російської армії, віднедавна австрійський граф Іоганн-Бернгард Вейсбах, принаймні восени 1731 року, використовував свою слободу в якості тимчасової резиденції (штаб-квартири), звідкіля керував та контролював хід робіт із зведення знаменитої Української укріпленої лінії, що простяглася від Дніпра до Сіверського Донця та мала захистити Гетьманську і Слобідську Україну від набігів татар.

Після смерті І.-Б. Вейсбаха 24 серпня 1735p. всіма маєтностями надалі володіла його дружина, тепер уже вдова, — графиня Вейсбах до своєї кончини 5 жовтня 1736 року.



Друга половина січня 1737 року — генерал-фельдмаршал Бурхард-Христоф Мініх отримав від імператриці Анни Іоаннівни в якості винагороди за успішний Кримський похід 1736 року маєтності покійного І.-Б. Вейсбаха, які той одержував за службу.

З 26 лютого 1739 року відомо про факт перейменування Б.-Х. Мініхом Карлівки на Мініхполь. Нова назва проіснувала принаймні до квітня 1743 р.

30 квітня 1743 року імператриця Єлизавета Петрівна іменним указом подарувала Карлівський маєток своєму фавориту Олексію Григоровичу Розумовському, який після його смерті 6 липня 1771 року успадкував молодший брат, на той час вже колишній останній гетьман України — Кирило Розумовський. Загалом сімейство Розумовських володіло Карлівськими землями близько 106 років...
(докладніше:http://www.karlivka.osp-ua)

Карлівський район було створено 7 березня 1923 року. Його територіальною основою став колишній Карлівський маєток, але за деяких змін, так на північному заході маєтку села Тагамлик (сучасна Кошманівка) та деревня Ладыженка з навколишніми землями відійшли до новоствореного Машівського району, а на сході — села Хрестище, Кирилівка, Тишенківка (Красноградського району) з прилеглими населеними пунктами та територією відійшли до сусіднього Красноградського району.

У 1939 році Карлівка віднесена до категорії селищ міського типу, в той період вона налічувала 10409 жителів.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих від 13 квітня 1957 року селище міського типу Карлівку Карлівського району віднесено до категорії міст районного підпорядкування.



За характером виробництва місто є індустріально-аграрним. На території міста розташовані: ВАТ «Карлівський машинобудівний завод», ВАТ «Карлівський механічний завод», Жовтневий спиртзавод, ТОВ «Карлівський цукровий завод», ВАТ «Меблева фабрика», ВАТ «Карлівський хлібозавод», нафтогазорозвідувальна експедиція глибокого буріння, управління по експлуатації газового господарства, 4 ремонтно-будівельних підприємства, АТП-15340 та інші.

На території міста є багаторічна пам'ятка природи — парк «Дуби черешчаті».

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps/


Карлівка - символіка:





Герб міста














Прапор міста

джерело:http://karlivka.osp-ua




Розташування на мапі :

Kоординати: 49°27'00'' північної широти 35°07'60'' східної довготи
Поштовий індекс міста Карлівка: 39500.
Телефонний код: 5346.