Документ без названия
 Україна

Кагарли́к

Кагарли́к — місто у Київській області, адміністративний центр Кагарлицького району. Розташоване на півдні Київщини, на правому березі Дніпра — між Дніпром, Стугною і Россю.Місто займає площу 2130,7 га. Населенння Кагарлика складає 13 650 осіб (2004).
Як поселення Кагарлик засноване в 1142 році. Містом районного значення стало 1971 року.

На території міста — Кагарлицький парк, що є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Галузі промислової спеціалізації міста — харчова та переробна промисловість, зорієнтована на обслуговування сільськогосподарських виробників району.

Існує дві версії походження назви міста «Кагарлик»:

  1. від татарського «Ерлик» (під такою назвою поселення також згадувалось), що дослівно перекладається «наказ, веління». Перша частина топоніму «Кага», імовірно, апелює до імені начальника загону Батия, що охороняв тут кордон;
  2. за іншим поясненням, назву виводять від слова каганлик, що означало «каганова земля», тобто землі, які належали якомусь кагану, ватажку давніх тюркських племен.

Про давнє перебування людей на території Кагарлика свідчать численні археологічні пам'ятки на його околицях: кургани епохи бронзи та кургани з похованнями сарматського часу.

Від першої згадки до ХІХ ст.



Поселення на місці сучасного Кагарлика вперше згадується у 1142 році під назвою Городець, адже у нинішній центральній частині міста була зведена обнесена частоколом фортеця із вартовою вежею посередині. Південніше від Городця (нині південна частина міста) оселилися татари, стійбище яких мало назву Хандиби. Пізніше згадується під іншою назвою — Ерлик.

Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Кагарлика були зруйновані. Лише в другій половині XIV століття тут почали знову селитися люди.

Перша писемна згадка про власне Кагарлик належить до 1590, коли польский король Сигізмунд ІІІ Ваза віддав тамтешні землі волинському воєводі князеві Янушу Острозькому.

На початку XVII століття Кагарлик — центр староства. У 1644 році тут збудовано фортецю, де розміщався гарнізон. Під час національної революції 1648—1676 Кагарлик входив до складу Канівського полку, тоді ж замок було знищено козаками.

Як містечко Кагарлик згадується у письмових документах під 1765 роком. А за три роки під час Коліївщини (1768) загін повстанців на чолі з отаманом Я. Довгошиєнком (Сачком) у Кагарлику вів бої з польською шляхтою.

До 1793 року містечко належало польському графу Яну Яцеку Амору Тарнавському. Після 2-го поділу Польщі (1793) Кагарлик відійшов до Російської імперії.

Кагарлик у Російській імперії

Від 1796 року Кагарлик увійшов до складу Київської губернії. Імператор Павло І подарував його і навколишні села (земельна ділянка загальною площею 23 160 десятин) Д. Трощинському. Дмитро Прокопович у Кагарлику побудував Святотроїцьку церкву, а навпроти неї — свій палац, флігелі та господарські будинки. Парк біля маєтку мав переважно ландшафтне планування.

У середині ХІХ століття у Кагарлику збудували рафінадний завод, тут працювали також винокурний, пивоварний заводи, суконна фабрика, проходили масові ярмарки.

У цей час нащадки Д. Трощинського збанкрутували і продали садибу земельному банку. Згодом, а са́ме в 1875 році садибу Трощинських придбав генерал-губернатор Подільський, Волинський і Київський Михайло Іванович Чертков. У 1881 році він пішов у відставку і оселився в Кагарлику, де провів майже 2 десятиліття, збудувавши Ольгинську церкву, школу ім. О. Черткової, лікарню, завершивши будівництво цукрового заводу.

Михайло Чертков також запросив у маєток польського садівника Бернгарда — задля здійснення докорінної реконструкції парку. На пагорбі Кагарлицького парку встановили ротонду, доріжки вистелили цеглою, проклали водогін для поливу, посадили дерева і чагарники, завезені із Західної Європи та Америки.

Вздовж алей стояли альтанки та понад 20 мармурових скульптур, у тому числі 17, що зображували персонажів давньогрецької міфології.

Кагарлик у ХХ столітті

Радянську владу в Кагарлику встановлено у 1918 році.
Від 1923 року Кагарлик став адміністративним центром району.
Від 1932 року містечко — у складі Київської області.
Під час Голодомору (1932—33) на Кагарличчині померло біля чотирьох тисяч людей.

У серпні 1941 року Кагарлик вступили німецькі війська. Кагарличани боролися на фронтах і в тилу ворога. За період окупації іноземні загарбники в Кагарлицькому парку розстрілли понад півтисячі осіб.



У ніч проти 8 січня 1943 року місто було звільнено. У повоєнний час радянський у Кагарлику провадилось будівництво об'єктів соціальної інфраструктури.
25 серпня 1971 року Кагарлик отримав статус міста районного значення.

У першу річницю незалежності України 24 серпня 1992 року центральну вулицю Кагарлика було перейменовано на вулицю Незалежності (раніше Леніна).

Использованы фото сайта : http://kagarlyk.org.ua/


Кагарлик - символіка:

Герб прийнят 12 липня 2012 року на ХХVІ сесії міської ради VІ скликання.Герб має вигляд щита, розділеного вертикально навпіл. Одна його половина блакитного кольору. Друга половина – зеленого кольору. По центру в полі щита зображено золотий лук із натягнутою тятивою. По обидва боки від нього – золоті голівки цукру зі срібними вершинами.У вільній частині вгорі зліва на зеленому фоні – альтанка, символ історії Кагарлика. Золоте обрамлення символізує знатність, могутність і багатство. У верхній частині золотого обрамлення герба – напис «Кагарлик», назва міста, виконана пурпуровим кольором. У нижній частині обрамлення – літописна дата заснування міста – 1142 – також пурпурового кольору.




Прапор прийнят 12 липня 2012 року на ХХVІ сесії міської ради VІ скликання. Прапор Кагарлика – прямокутне полотнище, розділене вертикально навпіл. Ліва його частина  зеленого кольору, що символізує надію, достаток, свободу і радість, а також наявність родючих земель та розкішної природи. Права частина – блакитного кольору. В центрі полотнища – зображення герба міста.

Розташування на мапі :

Kоординати: 49°52'00'' північної широти 30°49'00'' східної довготи
Поштовий індекс міста Кагарлик: 09200 .
Телефонний код: 4573.