Документ без названия
 Україна

Ізюм

Ізюм – місто обласного значення, центр району, розташоване в південно-східній частині Харківської області на кордоні з Донецькою областю, в зоні переходу Середньоруської височини в Донецький кряж. Через місто проходять дороги міжнародного сполучення: автомобільна дорога Київ-Харків-Донбас та залізнична магістраль Москва-Північний Кавказ.Tериторія м. Ізюм займає площу 4560 га. з населенням понад 54,3 тисяч чоловік.

Вигідне природно-географічне положення Ізюмщини зумовило те, що перші поселення з'явилися на території краю ще в сиву давнину – в період мезоліту. Ізюм розташований на двох бродах і в подальшому не втратив свого значення.

Перші ранньослов'янські поселення з’явилися на території краю у VІ столітті. Саме з цього часу Ізюмщина стає своєрідним кордоном між землями половців і русичів.

У другій чверті ХІІІ століття після монголо-татарської навали край обезлюдів і на довгий час отримав назву "дикого поля".



Нове заселення краю відбувається у ХVІ столітті. Датою офіційного заснування міста Ізюма вважається 1681 рік.

Історія Ізюма, власне як міста, починається з 1681 року, коли силами харківських козаків під керівництвом полковника Григорія Донець-Захаржевського була збудована велика фортеця – ІЗЮМ.

Mісто було побудовано біля підніжжя гори Крем'янець, що омивається Дінцем з трьох боків, - послужив швидкому перетворенню Ізюма в центр краю.
В 1685 році Ізюм стає полковим містом – центром Ізюмського слобідського козачого полку, якому підпорядковувались 13 навколишніх міст та слобод.



Перетворення Ізюма в полковий центр сприяло подальшому розвитку міста і на початку ХVІІІ століття навколо фортеці почали виникати пригородні слободи, які тоді називали форштоками. Так виникли Піски, Попівка, Гончарівка та інші, що згодом злилися з містом, зберігши свої назви до нашого часу. Розвитку міста сприяло і те , що воно стояло на торговому шляху з Слобожанщини на Дон.

На початку ХVІІІ століття Ізюм вважався найбагатолюднішим містом Слобідської України.

У другій половині ХІХ – на початку ХХ століть Ізюм був відомий, як один із значних ринків по продажу худоби, вовни, хліба. В місті нараховувалося 24 промислових підприємства та 1079 ремісників різних спеціальностей.



Паралельно з промисловістю відбувається і культурний розвиток міста. На кінець ХІХ століття в Ізюмі працював театр, приватна бібліотека, трикласне міське училище, жіноча гімназія, реальне училище.

В лютому 1918 року в Ізюмі була проголошена влада Рад. Радянська влада була встановлена в місті у грудні 1919 року, але ще до 1922 року тривала боротьба з бандитськими формуваннями противників нової влади.
( докладніше: http://city-izyum.gov.ua )

Сьогодні Ізюм є містом обласного підпорядкування, центром району. Місто мальовничо розкинулось на обох берегах ріки Сіверський Донець на відстані 127 км від Харкова.

Місто з більш ніж трьохсотвіковою історією дуже змінилося в останній час. Тут виросли сучасні будівлі, житлові масиви.

Ізюмчани по праву пишаються трьома історико - архітектурними будовами: Свято-Преображенським собором (збудованим у 1684 р. у стилі українського бароко), Хрестовоздвиженською ( Миколаївською) церквою (1809-1821 рр.) та Свято – Вознесенським кафедральним собором(1819-1826 рр.).

Однією з найвизначніших подій 2006 р. стало відкриття до Дня міста трьох виставкових залів краєзнавчого музею, який є невичерпним джерелом виховання любові до історії рідного краю.

Ізюмський краєзнавчий музей - один з найкращих і найвидатніший за цінністю колекції музеїв Харківщини, яку започаткував у 1914 році вчений-археолог М.В.Сібільов.

На території міста знаходяться родовища корисних копалин: фосфоритів, вапняку, будівельних пісків, вохристих глин, цегляної сировини.

На території Ізюмщини розташовані річки Оскіл та Сіверський Донець - головна водна артерія Східної України, у 10 км від міста знаходиться Червонооскільське водосховище. На його берегах збудовано бази відпочинку, оздоровчі табори для дітей, облаштовано місця для туризму, рибалки та полювання.



В Ізюмському районі виділено 10 природо-заповідних об'єктів, шість з яких знаходяться на території Ізюмського лісгоспу. Хвойні ліси навкруг міста є чудовим місцем для відпочинку і "тихого полювання " - збирання грибів.

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps


Ізюм - символіка:





Сучасний герб - Затверджений 25 вересня 2001р. рiшенням сесії міської ради. На золотому полі три синіх виноградних грона з зеленими листками, два і одне.








Затверджений 11 січня 2002р. рiшенням сесії міської ради.
Прапор міста являє собою прямокутне полотнище (відношення ширини до довжини 2:3) малинового кольору із зображенням у його центральній частині герба міста. Висота гербового щита дорівнює 1/2 ширини прапора.
( джерело: http://city-izyum.gov.ua )



Розташування на мапі :

Kоординати: 49°10'60'' північної широти 37°17'60'' східної довготи
Поштовий індекс міста Ізюм: 64300.
Телефонний код: 5743.