Документ без названия
 Україна

Глу́хів

Глуxів — місто на Сіверщині України, центр Глухівського району Сумської області. Столиця Війська Запорозького впродовж 1708–1764 років та адміністративний центр Малоросійської губернії з 1765 по 1773 роки. Значний історичний осередок східного Полісся та сучасний культурний центр України.Площа міста — 83,74 км², населення — 35,8 тис. осіб (перепис 2001).

Місто розташоване у північно-східній частині України, в межах найбільш низинної частини Українського Полісся, образ якого довершує річка Есмань на берегах якої розкинувся Глухів. На річці є кілька великих загат.

Територія міста знаходиться в межах Воронезького кристалічного масиву, а саме на його південно-західному схилі. Тому тут присутні хвилясто-горбисті форми поверхні, складені переважно піщаними і супіщаними льодовиковими відкладами. Центр міста — це високий пагорб з крутими схилами. Відстань до обласного центру 143 км.



Глухів — одне з найдавніших міст України. Перша згадка про нього як про місто Чернігівського князівства зустрічається в Іпатіївському літописі за 1152 рік. Непрямі історичні джерела (церковна література) згадують місто під 992 роком, коли було створено Чернігівську єпархію і Глухів ввійшов до її складу. Першими поселенцями тут були сіверяни, які в цих лісових та болотистих місцях залишили після себе Глухівське городище — VI-VIII ст.

В епоху Київської Русі та наступні століття Глухів був значним удільним містом Чернігівського князівства. Місто розташовувалося на стародавньому торговому та військовому шляху і знаходилось у сфері інтересів київських і чернігівських князів, які часто суперничали і ворогували між собою, і тому Глухів був ретельно укріплений. Тоді початкова назва «Глухів» отримала нове значення — «міцний, неприступний в обороні». Таким місто не раз поставало перед загарбниками протягом своєї багатовікової історії.



У період з 1708 року по 1764 рік місто було столицею Гетьманщини і стало резиденцією українських гетьманів. Дмитро Яворницький в одній із своїх праць наводить рядки із довідки, складеної як відгук на прохання запорожців 1746 року до імператриці Єлизавети Петрівни про пожалування їм артилерії: «литье артилерии производят только малороссийские козаки, в городе Глухове, под смотрением войсковой генеральной канцелярии на их собственном коште».



У 40-ві роки XIX ст. Глухів, завдяки розташуванню на головному шляху між Києвом і Москвою, зайняв ключові позиції в торговій справі. Місто стало центром хлібної торгівлі всієї Лівобережної України.

У 1895 році до міста була прокладена залізниця, що поліпшило економічне становище міста, його зв'язок з іншими районами України та Росії.
(докладніше:https://uk.wikipedia.org )

Вихід України зі складу СРСР ознаменувало закриття великих підприємств міста та орієнтацію на культурну спадщину.



1992 року на державному рівні Глухів відзначив своє тисячоліття.
1994 року в місті створено Державний історико-культурний заповідник.
З приходом нового століття у Глухові починається капітальний ремонт комунального господарства та реставрація історико-культурних об'єктів.

Розвиток ринкових відносин у 1990-ті роки дав поштовх для виникнення в місті нових підприємств: заводу автопричепів, науково-виробничої фірми «Модуль», МП «Мобус», приватних підприємств малого бізнесу. Зараз в місті також діють:

  • «Зернозаготівельний завод»;
  • «Асфальтовий завод»;
  • «Глухівтехволокно»;
  • «Глухівський хлібокомбінат»;
  • "Глухівський завод «Електропанель»

Глухів має давні традиції торгівельного осередку Лівобережної України. До кінця XVIII ст. купці з далеких і ближніх країв цілий рік заповнювали восьмитисячне місто своїми товарами. Двічі на тиждень на базарах і тричі на рік на великих ярмарках у Глухові можна було купити що завгодно.



У XIX ст. тут відбувалися вже чотири рази на рік ярмарки, де продавалися великі партії зерна, худоби, шкіри, вовни, дьогтю, льону, тканин, ремісничих виробів та інше.

Зараз велику частину торгівлі та сфери послуг складає роздрібна торгівля, представлена міськими ринками і складами, гуртова — мережами магазинів, та ресторанний бізнес — декілька ресторанів і численні бари. Готельні послуги надають готелі «Європа», «Озерний», «Гетьманський двір», «Победа» та «Постоялый двор».

Глухів має всі ресурси для розвитку як професійного, так і аматорського спорту.
Проте перш за все на професійному рівні місто славиться своїми біатлоністами, боксерами та важкоатлетами. Тут народився неодноразовий переможець першостей та Чемпіонатів України з біатлону Сергій Седнєв та чемпіон світу з жиму штанги лежачи
Микола Колтаков.



В місті є стадіон «Дружба» на якому грає футбольний клуб «Спартак Глухів», тут проходять спортивні заходи, в тому числі й серед інвалідів. Є також декілька міні-стадіонів зі штучним покриттям, метою будівництва яких є пропаганда розвитку спорту та здорового способу життя.

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps


Глуxів - символіка:



Затверджений 15 березня 1999р. рiшенням сесії міської ради.
Щит скошений справа і зліва лазуровим, срібним, золотим і зеленим. На першій частині дві золоті булави, покладені в косий хрест.
На другій частині червоний прапор на такому ж держаку.
На третій частині чорний бунчук на червоному держаку.
На четвертій частині золота печатка.







Затверджений 15 березня 1999р. рiшенням сесії міської ради. Прямокутне полотнище з співвідношенням сторін 2:3 розділене горизонтально на блакитну і малинову смуги (1:2). У центрі прапора вміщено герб міста, над яким біла плашка з назвою "Глухів".
За матеріалами сайту "Геральдика України"


Розташування на мапі :

Kоординати: 51°40′29″ північної широти 33°54′48″ східної довготи
Поштовий індекс міста Глуxів: 41400.
Телефонний код: 5444.