Документ без названия
 Україна

Енергодар

Місто Енергодар відоме як енергетична столиця України. Воно розташоване в південній частині України, на лівому березі Каховського водосховища (в нижньому Придніпров'ї), на відстані 20 км від райцентру м. Кам'янка-Дніпровська, 7 км — від автодороги Кам'янка-Дніпровська-Бердянськ, 132 км — від обласного центру міста Запоріжжя, площа міста — 63,5 кв.км.

Згідно з переписом населення станом на 2006 рік кількість населення по місту складає 55,8 тисяч осіб.

Історія міста почала свій відлік 12 червня 1970 року, із закладення будівельниками гранітного каменя, який було встановлено на одному з піщаних пагорбів на перехресті доріг при в'їзді до майбутнього міста.



Це місце на піщаному півострові, так званих Іванівських кучугур, вибрали для будівництва найбільшої в країні Запорізької ДРЕС (нині теплової електростанції). Початок енергетичному комплексу поклало будівництво 4-х блоків потужністю по 300 тисяч кіловат кожний 1-ї черги і 3-х блоків потужністю по 800 тисяч 2-ї черги. Енергетичний потенціал нового гіганта склав 3600 тисяч кіловат і є одним з найбільших в Європі.

Промисловий комплекс ріс на землях, непридатних для сільського господарства. Два роки місто не мало назви. Будувалася станція – зростало і селище.
23 листопада 1972 року селище енергетиків було названо Енергодаром.

Комплексна забудова Енергодара поєднувалася з високими темпами будівництва ДРЕС. Одночасно з блоками станції виростали житлові квартали, дитячі садки, готель, Палац культури “Сучасник”.

Сьогодні Запорізька ТЕС є структурною одиницею ВАТ “Дніпроенерго”. Рішення про будівництво Запорізької АЕС було прийнято у 1978 році, а в 1979 році вона стала головною будовою в серії атомних електростанцій, що зводилися по уніфікованому проекту.

У 1981 році почав роботу завод крупно-панельного домобудування, який постачав панелі для будівництва житла.
В 1983 році будівництво Запорізької АЕС було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою.



21 грудня 1984 року енергоблок № 1 Запорізької АЕС введено в експлуатацію.

Три наступні блоки вводилися в експлуатацію щорічно. У 1989 році почав роботу 5-й енергоблок, а у 1995 році відбувся пуск останнього, 6-го енергоблоку.

Запорізька атомна електростанція сьогодні — найбільша в Європі, її встановлена потужність — 6000 Мвт.
14 серпня 1985 року селище Енергодар з 50-тисячним населенням отримало статус міста обласного значення.



Паралельно будівництву об'єктів промислового призначення збагачувалася інфраструктура міста. Швидко розросталися житлові квартали, щорічно більше тисячі сімей отримували ключі від нових квартир.

У 1974 році завершилося будівництво лікарняного комплексу: лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. У лісі був розбитий парк культури і відпочинку. Наступними були побудовані готель і палац культури «Сучасник». Введено в дію річковий порт, залізничний вокзал та автовокзал.

Для відпочинку та оздоровлення своїх працівників тепловою та атомною станціями зведено санаторії-профілакторії. Центром дозвілля стала набережна прогулянкова каналу з її оригінальним архітектурним вирішенням, чистим повітрям та об'єктами інфраструктури для відпочинку.

Саме на цьому каналі і була побудована Набережна довжиною майже 2 кілометри з численними кафе, виставковими залами, магазинами. Енергодар відомий ще й своїми культурними та спортивними досягненнями.

Брати Сидоренки — Володимир та Валерій — чемпіони Європи з боксу, Володимир — ще й срібний призер чемпіонату світу, бронзовий призер 27-х Олімпійських ігор, інтерконтинентальний чемпіон.



Сучасний Енергодар
— це дітище спільної праці проектувальників, будівельників, енергетиків, які на протягом чотирьох десятиліть перетворили маленьке селище у місто, краса і компактність якого можуть посперечатися з багатьма містами країни.


Енергодар - символіка:

Герб Затверджений рішенням міської ради народних депутатів від 16.12.1993р. №5 .
Сучасна стилізація герба Енергодара: в золотому полі сонце з 24-ма червоними променями, що є символом тепла і уособлює енергетику,пов'язану з основними підприємствами - Запорізької ГРЕС та АЕС. У зеленій главі - три срібних листка, що підкреслює молодість міста.

Художник – Єлісеєв Володимир Якович



Прапор Затверджений рішенням міської ради від 01.06.2005р. №5.
Жовтий колір – символ сонячного світла і тепла, яких так багато в нашому південному місті. Знак “сонця” – символ енергії, яку дає Енергодар Україні.“Синя хвиля” – знак могутнього Славутича – символу України. .

Художники – Алехнович Геннадій Вікторови


Розташування на мапі :

Kоординати: 47°30'00'' північної широти 34°38'60'' східної довготи
Поштовий індекс міста Енергодар: 71500.
Телефонний код: 6139.