Документ без названия
 Україна

Добро́миль

Добро́миль — місто районного підпорядкування Старосамбірського району Львівської області. Населення — близько 6 тис. чоловік. Площа —4,97 км².

Околиці Добромиля були заселені ще з давніх часів. Так, виявлені у сусідніх селах численні археологічні знахідки вказують, що в басейні Вирви вже в добу енеоліту (міднокам'яний вік) жила людина.

Доказом перебування людини на територіях самого Добромиля є сліди поселення так званої культури карпатських курганів, поширеної на Підкарпатті в I половині Ι тисячоліття до н. е.

Місто вперше згадується як село 1374 р. Тоді князь Владислав Опольський надав родові Гербуртів маєтки по річках Вирві і Стрвяжу, серед яких був і Добромиль. Коло 1450 р. львівський ловчий Микола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. У 1467 р. селом управляв тіун Степан ще на основі руського права. Коли 1497 р. Добромиль сплюндрували татари, згорів і замок. Цього ж року польський король Ян I Ольбрахт визнав Добромиль містечком і дозволив проводити ярмарки.



Містечко швидко розвивалось. Сюди переселялись купці й ремісники. Спроваджені з Моравії ткачі виробляли високоякісне сукно. За ним, а також за місцевою сіллю приїздили купці з Угорщини й Сілезії.

28 червня 1566 р. за старанням власника місцевих солеварень Станіслава Гербурта король Сигізмунд II Август надав Добромилю Магдебурзьке право.

З першої половини XVII століття відомі печатки з гербом Добромиля: у червоному щиті — зелене яблуко, пробите навхрест двома срібними мечами (частина родового герба Гербуртів). У XIX столітті (в період австрійського панування) на печатках міста побутувало зображення яблука, пробитого трьома мечами (як це було в оригінальному родовому гербі Гербуртів), однак уже в 1920-х — 1930-х роках польська адміністрація повернулася до варіанту XVII століття.

У 1772 р. Добромиль потрапляє під правління Австрії, входить до складу Королівства Галичини та Володимирії. У 1784 р. на околиці міста з'являється німецька колонія Енґельсбрунн (існувала до II Світової війни, нині частина міста). Містечко й солеварні стають державними. Значно збільшився видобуток солі.

Від 1872 р. через місто прокладена важлива залізниця, що з'єднувала Львів з Будапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця. В місті збудовано залізничну станцію. 1876 р. з'явилися фабрика сірників, миловарня, склозавод, лісопильний та пивоварний заводи. У 1876 р. Добромиль підноситься до рангу повітового містечка, залишаючись таким і за Польщі (після 1918 р.).

У 1895 р. під час виборів депутата до австрійського парламенту від сільської курії Перемишль — Мостиська — Добромиль від української радикальної партії висунуто кандидатуру Івана Франка, але його не допустили до віденського парламенту.

У 1940–1962 рр. (за винятком 1941–1944) місто було центром Добромильського району.

23 червня 1941 р, під час II Світової війни, Добромиль захоплений німецькими військами. В суботу 26 червня 1941 p. мешканці Добромиля відкрили на Саліні за містом, поблизу села Ляцьке, яму, повну трупів,— помордованих НКВД в'язнів. Як вдалось з'ясувати, військами НКВД було вбито та кинуто у соляні шахти понад 2,5 тисяч осіб українського, польського та єврейського походження. Це були в'язні Добромильської та Перемишльської тюрем, національно-свідоме та активне населення, яке не було прихильним до совєтської влади. У шахтах було знайдено також трупи дітей. Станом на червень 2015 року відомо про приблизно 3600 загинулих.

У серпні 1944 р., після двотижневих боїв у місто ввійшли радянські війська. Під час цих боїв місто двічі переходило з рук в руки і було дуже зруйновано.



У 1957 р. збудований хлібозавод, у 1959 — сироварний завод. Колишній деревообробний завод Ліхтмана, який займався тільки грубою обробкою деревини і заготівлею напівфабрикатів, перетворився на потужний деревообробний комбінат (Добромильський ДОК). Працював пивзавод. До 30 грудня 1962 р. Добромиль був райцентром Добромильського району Дрогобицької і потім Львівської областей.

У 2007 р. в місті зведено стадіон «Княжа Арена».
(Докдадніше тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/)

На початку 1966 р. на базі зооветеринарної школи Міністерства сільського господарства України було створено Добромильське професійно-технічне училище
№ 22. Там навчалось лише 60 учнів за професіями: муляр, штукатур — маляр — плиточник. Невдовзі аудиторії Добромильського СПТУ № 22 заповнили 150 учнів, які обрали професію електромонтера сільської електрифікації та звя'зку.

У 1976 р. училищу було присвоєно назву «середнє професійно-технічне училище № 73 міста Добромиля». У 1976, 1977 рр. училище перейшло в новозбудоване приміщення.
У зв'язку із передачею навчального закладу базовику Держпостачу України, було змінено профіль підготовки робітничих кадрів. Розпочалась підготовка за професіями: товарознавець товарної дільниці, машиніст мостових та козлових кранів, водій електронавантажувачів, столяр-будівельник. А виходячи з регіональних особливостей та національної програми «Карпати», у 1992 р. розпочалась підготовка з професій кухар-офіціант та кравець.



В лютому 2007 р. навчальний заклад перейменовано у Державний професійно-технічний навчальний заклад «Добромильський професійний ліцей».

Використано фото сайту: http://foto-planeta.com


Добро́миль - символіка:





Затверджений 25 червня 1993р. рiшенням сесії міської ради. На червоному полі золота куля (яблуко), пробита двома срібними мечами із золотими руків'ями. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежками.

Зображення на сайті - В.М.Напиткін.




Затверджений 25 червня 1993р. рiшенням сесії міської ради. Прямокутне полотнище з співвідношенням сторін 1:1. Верхня частина шириною 1/4 від ширини хоругви - жовтого кольору, нижня - 3/4 ширини хоругви - червоного. У нижній частині - жовта куля, пробита навхрест двома білими мечами з жовтим руків'ям.

Зображення на сайті - В.М.Напиткін.
За матеріалами сайту "Геральдика України"

Розташування на мапі :

Kоординати: 49°34'00'' північної широти 22°46'60'' східної довготи
Поштовий індекс міста Добро́миль: 82042.
Телефонний код: 3238.