Документ без названия
 Україна

Дера́жня

Деражня — місто в Україні, центр Деражнянського району Хмельницької області. Місто розташоване на річці Вовк, за 45 км від Хмельницького.
Залізнична станція на лінії Жмеринка — Гречани Південно-Західної залізниці.
Площа 17,55 км².Населення 10 346 мешканців. Деражня заснована у 1431 році.

У 1469 році належала Яну Одворонжу. В XVI ст. Деражня входила до королівщин, що належали Барському староству.

В турецьких документах 1542 року зазначено, що Деражня — це маленьке козацьке поселення. В 1552 році тут жило лише 11 людей, четверо з яких загинуло від епідемії.

Під владою Речі Посполитої, можливо, 1598, чи 1615 року, поселення отримало міські права. У 1614 році містечко отримало Магдебурзьке право на прохання старости Жолкевського. Пізніше було подароване гетьману Івану Виговському.



Приблизно тоді ж, у першій половині ХVІІ століття, в Деражні було збудовано фортецю, яка, вірогідно, була земляною. На самому початку повстання 1648 року Деражня була захоплена козаками Богдана Хмельницького. У 1672 році перейшла під владу Туреччини. В 1682 році війська польського гетьмана Яна Собеського перехопили Деражню від турків.

Протягом XVIII i XIX століття Деражнею володіли різні польські пани. В першій половині XVIII ст. Деражнею володів ксьондз Антоній Любомирський. Він сприяв будівництву тут першого дерев'яного костелу.

1792 року після другого поділу Польщі Деражня відійшла до Летичівського повіту Подільської губернії в складі Російської імперії.

Відомий банкір Петро Ферґуссон Теппер в грудні 1779 року придбав маєток у містечку разом з іншими за 1600000 злотих польських у А. Понінського. Він володів маєтком у Деражні до початку XIX століття.



В 1844 році Деражню придбав Станіслав Раціборовський. Він і його нащадки були останніми володарями містечка. Наприкінці 1860-х років почалося будівництво залізниці, що значно сприяло економічному розвитку Деражні.
(докладніше:https://uk.wikipedia.org)

Деражні надано статус міста в 1987 році.

Місто в роки незалежності

На початку грудня 2001 року на станції відкрито музей Південно-Західної залізниці та Бориса Степановича Олійника, який 19 років очолював столичну магістраль та був першим головою Укрзалізниці. В експозиції музею показаний розвиток залізничного транспорту від часу його зародження по сьогоднішній день, історія станції (особливо в ХХ столітті), а також створений меморіальний куточок Б. С. Олійника.



28 грудня 2014 року владика Антоній, митрополит Хмельницький і Кам'янець-Подільський, в Деражні освятив новий храм.

Промисловість

  • ПрАТ «Деражнянський молочний завод» (ТМ «Здоровий світ»)
  • Деражнянський плодоконсервний завод (ТМ «Декос»)

Пам'ятки



У Деражні частково збереглася забудова XIX — початку ХХ ст., серед якої 9 споруд визнані пам'ятками архітектури місцевого значення. Зокрема, привертають увагу особняк Раціборовського XIX ст. (нині — районна лікарня), особняк адвоката Периторіна початку ХХ ст. (у радянські роки — школа, будинок школяра), прибутковий будинок 1912 р.

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps


Деражня - символіка:



Затверджений рiшенням сесії міської ради. На червоному щиті з лазуровою базою срібний з золотим пам'ятник полеглим землякам, обрамлений золотими колосом і шестернею. На базі - золота цифра 1431. В золотій главі - напис "ДЕРАЖНЯ", у вільній лазуровій частині - золоте усміхнене сонце.
За матеріалами сайту "Геральдика України"






Розташування на мапі :

Kоординати: 49°16'00'' північної широти 27°25'60'' східної довготи
Поштовий індекс міста Деражня: 32200.
Телефонний код: 3856.