Документ без названия
 Україна

Бу́чач

Бучач — місто в Україні, центр Бучацького району Тернопільської області. Розташоване за 72 км на південний захід від обласного центру, на обох берегах річки Стрипи , одне з найприємніших міст області. Населення — 12514 осіб .

Розташований на перехресті шосейних доріг: Н18 Івано-Франківськ — Тернопіль,
Т 2001 (Бучач — Скала-Подільська), Т 2006 (Бучач — Зарваниця — Городище). Місцеві дороги — на Золотий Потік (веде через Дністер до дороги Р20); Коропець (до Н18); Язловець, Товстого Т 2016 (до М19).

Місто розташоване на території Опілля — західної частини Подільської височини. Як і весь район, частково захищений від північних вітрів Бережансько-Тернопільською височиною. Центр знаходиться в каньйоноподібній долині річки Стрипи, де вона утворила меандр. Місто оточене пагорбами-горами Замковою, Торговою, Федір.



Межі території Червоногородського повіту збігалися на заході з руслом річки Стрипи, на півночі межа проходила на відрізку від Бучача до Тарноруди. Нижче міста Бучача кордон Подільського воєводства йшов на схід до річки Збруч (західною межею була річка Стрипа).

Польські джерела стверджують: місто (або поселення) було руським, існувало в XII ст. (за часів окремих Галицького, Теребовлянського князівств).

Перша письмова згадка — під 1260 p. — згаданий Гаврило (Габріель) Бучацький, староста кам'янецький, посилаються на Бартоша Папроцького), що дає підстави стверджувати про існування міста чи поселення Бучач.

Після смерті польського короля Казимира III (1370) разом з рештою Галичини перейшов під владу угорського короля Людовика I (результат Вишеградського договору між Казимиром III і угорським королем Карлом І Робертом, підтвердженого договором Казимира III та Людвика I (1350)[29]), від імені угорського короля керував його намісник — титулярний «король Руси» Володислав Опольський (1372–1379, 1385–1387); безпосередню владу на місцях мали угорські старости; дуже ймовірно, у Бучачі (як і в інших галицьких містах) була угорська залога.

1387 року польська королева Ядвіґа І організувала й очолила військовий похід на Галичину, яка знову опинилась у складі Польщі. У 1434–1772р. — місто в складі Галицької землі Руського воєводства. Від 1578р. місто належало до Галицького повіту цієї землі , згодом до Теребовельського повіту.

1393 р. на прохання власника міста Міхала Авданця король Владислав II Яґайло надав місту магдебурзьке право (або місто отримало магдебургію на прохання власника Міхала Авданця, точна дата не вказана). У 1427 р. Міхал «Мужило» Бучацький за згодою короля перевів місто на польське право.
( докладніше:https://uk.wikipedia.org/ )

Період незалежної України



Після відновлення незалежності України місто перестає бути радянсько-сірим та безликим, почало набувати європейських обрисів (хоча роботи — дуже багато, враховуючи сьогоднішні морально-економічні реалії): позбулось частини «радянського спадку», частково відновлено пам'ятки архітектури, почастішали відвідини іноземних туристів.

Почала виходити газета «Золота Пілава» (тепер «Нова доба»), інтернет-видання «Бучацькі оголошення», сайти «Бучач сьогодні», Бучацькі новини"

Економіка

Діяли заводи «Квант», «Астрон», швейна фабрика «Берізка», на даний момент функціонують ливарний кооператив «Іскра», сирзавод, дистилярія (ТзОВ «Галіція Дистилері»), національного значення — виробництво коньяків та інших міцних алкогольних напоїв (більше відоме під торговими марками «Бучач», «Грінвіч», «Renuage»;). В місті розташована «контора» «ДП Бучацьке лісове господарство».



Функціонують підприємства харчової промисловості: масло-сироробний, хлібний заводи, комбінат хлібопродуктів.

3 грудня 2013 р. відкрито СТО «Автоцентр Південний» — першу філію фірми «Magneti Marelli» в Україні.

У місті (західна околиця) розташована залізнична станція. Залізничне сполучення (вантажне) — тільки в східному напрямку з Чортковом.

Наявні пам'ятки архітектури

  • Фортеця кінця XIV — початку XVII століть
  • церква в урочищі Монастирок (XVI-XVII століття)
  • церква Святого Миколая (1610) з дзвіницею (XIX століття)
  • Бучацька ратуша (1750–1751)
  • Успенський костел 1763 року та церква Святої Покрови 1764 року,
    в яких знаходяться роботи Пінзеля
  • церква святого Архистратига Михаїла (1910)
  • Бучацька гімназія (1890)

Дозвілля та відпочинок



«Арт-двір» працює від травня до кінця вересня , кінотеатр, 3 парки: центральний парк, міський парк біля житлового масиву «Південний», пам'ятка садово-паркового мистецтва — залишки парку кінця XVIII — початку XIX століть (біля монастиря Василіян) , великий відкритий міський басейн .

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps


Бучач - символіка:




Сучасний герб Бучача затверджений Рішенням міської Ради від 24 жовтня 2002 року: "в блакитному щиті золотий семіконечние хрест".

( джерело:http://heraldicum.ru )








Розташування на мапі :

Kоординати: 49°04'00'' північної широти 25°23'60'' східної довготи
Поштовий індекс міста Бучач: 48400.
Телефонний код: 3544.