Документ без названия
 Україна

Білгород-Дністровський

Бі́лгород-Дністро́вський — місто обласного підпорядкування в Одеській області, районний центр.
Населення: 50 тис. осіб (2014). Білгород-Дністровський розташовано на південному березі Дністровського лиману за 18 км від Чорного моря і за 81 км від Одеси. Місто має багатовікову історію, на протязі якої неодноразово змінювало свою назву, але майже завжди залишалось важливим ремісничим і торговельним центром, через який проходили основні торговельні шляхи, що з’єднували Східну і Західну Європу, країни Сходу з північними землями.

Історія Білгорода-Дністровського розпочинається з античних часів. Наприкінці VI ст. до н.е. вихідці із малоазійського грецького міста Мілету заснували на березі Дністровського лиману добре відоме місто Офіуса-Тіра.

Залишки давньогрецького міста Тіри зараз знаходяться на території міста Білгорода-Дністровського, на мисі, що частково займає середньовічна Акерманська фортеця. Археологічними розкопками, що ведуться в місті ще з 1900 року, відкриті залишки чисельних будинків, вулиць стародавнього міста, його фортечних мури, башт, адміністративних будов, які яскраво засвідчують, що Тіра була крупним торговельним центром не тільки Дністровського басейну, а і всієї Північно-Західного Причорномор’я.



В середині I ст. н.е. місто входить до складу римської провінції Нижня Мезія. В складі Римської імперії місто продовжує зберігати значні автономні права, продовжує карбувати власну монету, веде широкі торговельні операції з іншими римськими містами та місцевими племенами. Поряд з грецькими та римськими поселенцями в Тірі проживали вихідці з гето-дакійських і скіфо-сарматських племен.

З часів Київської Русі слов’яни називали місто в Пониззі Дністра побудоване на місці стародавньої Тіри, Білгородом, а візантійці - Левкополем (теж - Біле місто).Білгород відігравав роль міцного прикордонного форпоста і входив до складу Галицько-Волинського князівства.



В 1214 році Білгород відійшов до Угорщини, від якої отримав нову назву - Фагер-Вар. Вигідне географічне положення міста зробило його важливим стратегічним і торговельним пунктом, володіння яким давало змогу повністю тримати під контролем шлях по Дністру до Чорного моря.

Наприкінці XIV ст. Білгород входить до складу Молдавського князівства і стає його головним портом. В цей час починається будівництво великої міцної фортеці, яке, в основному, було завершено в XV ст. В цей період місто носить назву Четатя-Албе. Тоді в ньому налічувалося близько 20 тисяч мешканців.



В 1420 році місто без успіху намагався захопити турецький флот. В 1484 році війська султана Баязета і кримського хана Менглі-Гірея після шістнадцяти діб облоги оволоділи Білгородом. З цього часу місто отримує нову назву - Акерман. Воно включається до складу турецьких земель, стає важливим стратегічним і торговельним центром Османської імперії.

В 1517 році під Акерманом вперше з’явився загін українських козаків, які розпочинали епоху своїх походів проти турок. Османи ж намагалися використовувати місто на берегах Дністра, як плацдарм для свого подальшого просування в українські землі.

В результаті російсько-турецької війни 1806-1812 років, згідно умовам Бухарестського миру, Акерман відійшов до Російської імперії. По сьогодні в місті зберігся будинок, в якому у 1826 році було підписано Акерманську конвенцію, що визначала взаємовідносини Росії та Турції на той період.

Після включення міста до складу Російської імперії, сюди, рятуючись від кріпацтва, тікали селяни з українських та молдавських сіл, а також козаки - після скасування Запорозької Січі. Осідали тут і втікачі із балканських країн, що перебували під турецьким ярмом - переважно, болгари. Населення міста постійно зростало: на 1861 рік воно складало (з околицями) більше 42 тисяч мешканців.

Значну роль в житті міста відігравав порт, через який вивозилась переважно сільськогосподарська продукція.(Докладніше:http://www.bilgorod-d.org.ua)

Сьогодні Білгород-Дністровський — одне з промислово розвинених міст Одеської області зі середньорічним обсягом виробництва більше 230 млн грн. У місті працює 24 промислових підприємства. Всі підприємства, за виключенням міської типографії, приватизовані.



Транспортно-комунікаційний комплекс міста містить морський торговий порт, автотранспортні підприємства, центр електрозв'язку, залізничний та автовокзали, залізнично-дорожний вузол.

Білгород-Дністровський морський торговий порт — морські ворота міста. Порт розташовано у закритій гавані Дністровського лиману на відстані 14 км від моря. Автомобільний транспорт міста — це 8 підприємств автомобільного транспорту (з них 5 спеціалізується на пасажироперевізниках), котрі надають також міжнародні послуги.



У 1998 році Білгород-Дністровський відзначив своє 2500-річчя.
У 2014 році місто і район оголошені екологічно чистої зоною в Одеській області.

Mісто Білгород-Дністровський є одним із найбільш стародавніх міст не тільки України, але й світу.

Использованы фото сайта : https://ru.wikipedia.org/


Білгород-Дністровський - символіка:




Затверджений 26 вересня 1996р. рiшенням №27 сесії міської ради. На червоному полi з зеленою базою золота виноградна лоза. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний срiбною мiською короною з трьома вежками.

Автори - Ю.К.Савчук, Г.Мельник.






Затверджений 26 вересня 1996р. рiшенням №27 сесії міської ради. Квадратне полотнище складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг - червоної, жовтої та червоної, на середній смузі три сині грона винограду із зеленими листочками.

Автори - Ю.К.Савчук, Г.Мельник.
За матеріалами сайту "Геральдика України"

Розташування на мапі :

Kоординати: 46°10'60'' північної широти 30°19'60'' східної довготи
Поштовий індекс міста Білгород-Дністровський: 67700.
Телефонний код: 4849.