Документ без названия
 Україна

Барві́нкове

Барвінкове — місто районного значення у Харківській області, центр Барвінківського району. Розташоване на річці Сухий Торець. Відстань до облцентру становить 169 км і проходить автошляхом E40, із яким збігається М03 та переходить у Т 2122. Площа 22,1 км². населення 10 205 мешканців .

Місто в плані являє собою покладену набік літеру «Н». Розділене річкою навпіл, воно складається з двох частин — адміністративно-торгової північної і промислово-транспортної південної, які з'єднуються двома мостами ч-з річку.

Але загальна забудова міста хаотична через природні та історичні обставини. В долині річки будівництво велося на сухих ділянках навколо осель перших поселенців; на узвишшях— над ярами.

Історія

Слобода Барвінкова Стінка була заснована 1651-53р. козаками на чолі з отаманом Іваном Барвінком. Підтвердження цього — суфікс присвійності -ове.



Барвінкове виникло завдяки великої хвилі переселення з Правобережної України до Лівобережної. Причиною цього була війна за незалежність під проводом
Богдана Хмельницького. Козак Барвінок прийшов із ватагою та родинами з Запорізької Січі, з метою заселення вільних земель.

На початку свого існування Барвінкове було зимівником, отримавши статус слободи у 18 столітті. На Чумацькій горі козаки розташували дерев'яну фортецю, з якої оглядалися всі підходи до міста. У 1680 та 1690 у місті була епідемія чуми.



Існує альтернативна версія походження назви поселення. За переказами, поблизу садиб перших поселенців Шпака і Незолі була розташована балка, у якій росло багато барвінку. Так і виникла назва поселення — Барвінкова Балка, Барвінкова Стінка (стінка — схил), Барвінкове.

У часи Нової Січі Барвінкова Стінка — адміністративний центр Барвіностінківської паланки. Останній полковник Іван Гараджа залив сала за шкуру не одному слобідському пану, на що Харківський губернатор Щербинін скаржився Потьомкіну. Так, Гараджа 1774 року після участі барвінківців у козацькому повстанні
Омеляна Пугачьова роззброїв карателів, а їхнього командира полковника Долгорукого окунув у діжку з дьогтем, виваляв у пір'ї, посадив задом наперед на шкапу, і в такому вигляді доправив до Ізюмського полку.



Також І.Гараджа за наказом кошового отамана Петра Калнишевського нищив поселення слобідських козаків Грушуваху та Велику Камишеваху, які самовільно були збудовані на землі запорізького війська.

Незважаючи на указ Катерини ІІ про вічну волю козакам Барвінківської Стінки після ліквідації Запорізької Січі в 1775 році, значна частина барвінківців переселились на Кубань, де заснували свою станицю. Переселення очолив нащадок роду Івана Барвінка. А після відвідування козацької церкви Катериною ІІ в 1787 році проїздом з Криму, в яку жінкам вхід був заборонений, ще й спалили свою святиню, поскільки лярва Катька її осквернила.

Слобода Барвінкова Стінка отримала статус військового поселення і до 1924 року замість вулиць мала сотенне розселення, яких було 12, входила до складу Ізюмського гусарського (драгунського) полку. Барвінківці-козаки відзначились під час Російсько-турецької війни 1877–1878 років. На честь їхнього подвигу був збудований 1884 року храм Успіння Пресвятої Богородиці — «храм на крові», пам'ятник визволителям Болгарії.

Барвінкове перетворюється в торгове волосне містечко, в якому щорічно проходить шість ярмарків та існує безліч магазинів, вітряків та млинів.

У часи громадянської війни Барвінкове — один із районів, де діяли загони
Нестора Махно.

Барвінкове постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932–1933 роках, кількість встановлених жертв — 489 людей.



Під час Другої світової війни в 1941–1943 роках Барвінкове зазнало великої руйнації, коли місто шість разів переходив фронт. Ізюмо-Барвінківська наступальна операція була другою наступальною операцією Червоної Армії. Особливе значення мала катастрофа радянських військ у Харківській операції в травні 1942 року в так званому Барвінківському котлі.( докладніше: https://uk.wikipedia.org/ )

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps


Барвінкове - символіка:


Затверджений 26 листопада 2002р. рiшенням №123 VI сесії міської ради XXIV скликання. Щит розтятий золотим колоском, на правому лазуровому полі стоїть козак у золотій одежі зі списом у руках, на лівому золотому полі лазурова квітка барвінку, на зеленій главі золоте укріплення з трьома вежами та частоколом.
Міські укріплення та козак розповідають про історичне минуле Барвінкового та його козацькі традиції, а квітка вказує на назву поселення.







Затверджений 26 листопада 2002р. рiшенням №123 VI сесії міської ради XXIV скликання. Прямокутне малинове полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 1:2 із двома косицями (які сходяться під прямим кутом), у центрі - герб міста.

За матеріалами сайту "Геральдика України"

Розташування на мапі :

Kоординати: 48°54'25'' північної широти 37°01'00'' східної довготи
Поштовий індекс міста Барвінкове: 64700-.
Телефонний код: 5757.