Документ без названия
 Україна

Балаклі́я

Балаклія— місто у Харківській області, центр Балаклійського району. Розташоване на річці Балаклійка на південний схід від м. Харкова.
Місто Балаклія знаходиться на лівому березі річки Сіверський Донець в місці злиття річок Крайня Балаклійка, Середня Балаклійка і Волоська Балаклійка в річку Балаклійка і впадання її в річку Сіверський Донець.
Через місто проходять автомобільні дороги Т 2105, Т 2110 і залізниця, лінія Москва—Донбас, станція Балаклія.
Площа 16,3км².населеня 32 117 мешканців.

Заснована в 1663 році як козацька слобода сотником Яковом Чернігівцем. Тоді ж було побудовано острог-фортецю і житлові приміщення. На той час слобода мала 150 дворів, у яких жили 200 сімей.

Центр промислового та видобувного району в області. Поблизу Балаклії діє одне з найбільших підприємств із виробництва цементу.

Шебелинка Балаклійського району — освоєне газове родовище, яке експлуатується з 1956 року. Газ тут видобувається з глибини 3-5 км. У Балаклійському районі по течії Дінця багато лісів, чудових місць.

Історія



Археологічними розкопками знайдено 6 археологічних шарів різних культурних етапів, що тільки мають два поселення у Харківській області.

1571 року на річках Сіверський Донець і Оскіл російський уряд установив сторожову службу — сім варт, завдання яких було повідомляти про наближення татар. У гирлі річки Балаклійка було побудовано третю варту.

1663 року тут оселилися черкаси, сюди прибуло кількасот українців з теренів сучасної Черкаської області на чолі з отаманом Черніговцем. Вони разом із російськими козаками збудували острог. Цей рік і вважають роком заснування Балаклії.



У XVIII столітті Балаклія — сотенний центр Ізюмського козацького слобідського полку; з 1765 року — центр комісарства. За даними на 1779 рік Балаклія — військова слобода Ізюмського повіту Харківського намісництва, що мала 2861 мешканця (2778 «військових обивателів» і 83 «власницьких підданих»). Балаклійська козацька сотня мала свій прапор з зображенням хреста, увінчаного короною.

У першій половині XIX століття поселення було назване Ново-Серпухов (за назвою російського міста Серпухов. 1891 року селище — на той час слободу Зміївського повіту Харківської губернії — знову офіційно перейменовано на Балаклію. На межі XIX–XX століть населення Балаклії становило 5197 мешканців; у слободі діяли дві православні церкви, школа, поштова станція й телеграф, відбувалися щотижневі базарні торги і 5 щорічних ярмарків.



Щодо походження назви немає єдиної позиції. Одна версія — так паралельно називали Ново-Серпухов переселенці з села Балаклія на Черкащині. Таку назву українські козаки дали на честь богині грому. Інша версія — від назви річки Баликлеї (сучасна Балаклійка), біля якої й виросло поселення — належить цій же традиції.

Використано фото сайту : https://www.google.com/maps


Балаклія - символіка:



Затверджений 11 листопада 1987р. рiшенням №961 виконкому міської ради. На срібному полі срібний цементно-шиферний комбінат, що стоїть на чорній базі над лазуровими хвилями. Зображення обрамлене золотими колосками, на перетині стебел яких знаходиться срібне коло зі смолоскипом. Перетята червоним і лазуровим глава обтяжена чорною назвою міста українською мовою, виконаною у лазуровій частині. Срібний колір означає поклади крейди.

За матеріалами сайту "Геральдика України"





Розташування на мапі :

Kоординати: 49°27'49'' північної широти 36°51'24'' східної довготи
Поштовий індекс міста Балаклія: 64200.
Телефонний код: 5749.