Документ без названия
 Україна

Охтирка

Охтирка є адміністративним, промисловим, духовним, культурним та історичним центром. В місті розміщені міська та районна ради, районна державна адміністрація. Охтирка – місто обласного значення. До складу Охтирської міської ради входять 5 населених пунктів, у тому числі м. Охтирка, с. Велике Озеро, с. Козятин, с. Пристань, с. Залужани.

Перші поселення на території, яку зараз займає Охтирка, виникли біля 3000 років тому. Заселяли її осілі землеробсько-скотарські племена скіфів. В період Київської Русі тут були слов”янські городища – прикордонні укріплення, пізніше зруйновані монголо-татарським ордами. Майже на 400 років залишалися спустошеними широкі родючі приворсклянські степи “Дике поле”.

Офіційно визнаною датою заснування міста вважають 29 вересня 1641 року.
Існує декілька версій походження назви міста. За однією з них, найбільш вірогідною, його назва походить від назви однойменної ріки, яка протікає по місту. В перекладі з тюркської, вона означає "лінива ріка". На думку інших, назва міста з тієї ж таки тюркської, перекладається як "місце, де влаштовують засіку", "біла фортеця".



За російсько-польською угодою 1647 року відійшла до складу Росії. Нова хвиля переселенців з Правобережжя значно примножила чисельність населення і призвела до створення у 1655-1658 рр. Охтирського слобідського козацького полку, який проіснував до 1765 року, коли за наказом Катерини ІІ всі слобідські полки були ліквідовані.

В 1709 році територія Охтирського козацького полку стає ареною запеклої боротьби зі шведами. Більше ста років козачий полк боровся проти навали кримських татар, поділяв з російськими військами гіркоту поразок й величну славу перемог над турками, татарами, шведами.



В 1765 році Охтирський козачий полк переформовано в гусарський. В ньому служили Денис Давидов, поет М.Ю.Лермонтов, композитор О.О.Аляб’єв, декабрист А.З.Муравйов.

Після ліквідації полкового устрою Охтирка стає центром провінції Слобідсько-української губернії, пізніше – повітовим містом Харківського намісництва, а згодом Харківської губернії.

Виникнувши як військове укріплення, Охтирка поступово перетворюється на осередок ремесел і торгівлі.



В 1718 році в Охтирці з’являється перша в Росії тютюнова мануфактура. В місті працює цегельний завод, виробляється посуд і віконне скло. Щорічно проводиться 4 ярмарки, де торгують кіньми, великою рогатою худобою, рибою, сіллю, хлібом, скляним, залізним і дерев’яним посудом й на які приїздять купці з багатьох міст.

Широкого розвитку в місті набувають ремесла – ткацтво, чинбарство, чоботарство, шорництво, кравецтво, ковальство, гончарство. Далеко за межами Слобожанщини були відомі охтирські килими. Також Охтирка дуже славилася своїми плахотницями.



Перша повітова школа на Слобожанщині виникла в Охтирці в 1675 році. Особливо активно розвивається освіта в 19 столітті, коли в місті відкриваються повітове, парафіяльне та церковно-приходське училища, бурса, чоловіча та жіноча гімназії, реміснича школа.

З 1844 року в місті працює лікарня.

На 1903 рік в Охтирці діяли дві друкарні, 6 цегляних та 2 миловарних заводи, 2 свічних заводи, воскобійня, бійня та ковбасна фабрика.

У 20-ті роки минулого століття набирає обертів розвиток промисловості. В 1925 році організовано ливарно-механічний завод (нині ВАТ „Нафтопроммаш”), в 1932 – труболиварний (нині ВАТ „Охтирсільмаш”), відкриваються промислові артілі: взуттєва, швейна, деревообробна.



14 жовтня 1941 року Охтирка була окупована фашистами, звільнена 25 серпня 1943 року. Бої на Охтирському напрямку були частиною завершального етапу Курської битви. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло та пропало безвісти 5300 охтирчан, 2376 мирних громадян загинуло під час окупації, 1863 чоловіки було вивезено до Німеччини.

За героїзм та мужність 10 охтирчан удостоєні звання Героя Радянського Союзу,
а 4 стали Повними Кавалерами Ордена Слави.

У 1961 році на базі нафтових та газових родовищ, відкритих поблизу сіл Качанівки, Рибальського та Хухри створено Охтирський нафтопромисел, розвиток якого згодом дає право називати Охтирку „нафтовою столицею України”.

Сучасна Охтирка - одне з найкрасивіших міст Сумщини, де проживають біля 50000 мешканців. Місто розташоване на лівому березі однієї з перлин нашої держави - ріки Ворскли в межах лісостепової природної зони.



Особливістю його географічного положення є розміщення в центрі своєрідного трикутника обласних центрів – Сум, Харкова та Полтави. Відстань до обласного центру становить 83 км, до Харкова і Полтави – біля 100 км. Територія міста становить біля 30 кв.км.

Використано фото сайту : http://www.misto.okhtyrka.net


Охтирка - символіка:


Герб міста Охтирки - затверджено 21 вересня 1781 року у вигляді геральдичного щита у співвідношенні 1,0:1,2 розташованого вертикально, де розміщено на голубому фоні золотий хрест з сонячним сяйвом у верхній частині герба.Золотий хрест — символізує історичну знаменитість міста по великій кількості церков та віруючих, а також перехрестя чотирьох торгових шляхів, що перетинають місто на чотири великих ярмарки, які проводились щороку.Сяюче сонце — символізує добробут, багатство.






Прапор складається з двох горизонтальних частин в співвідношенні 2:3. Верхня смуга білого кольору займає 2/3 частини поля прапора, нижня смуга - зеленого кольору займає 1/3 частину поля. Зліва, в верхній, білій частині прапору, зображено герб міста Охтирки. Центральна осьова лінія герба розташована від древка на 1/4 довжини прапора, висота герба становить 1/3 частину висоти прапора, і розміщений він посередені між верхнім та нижнім краями білого поля. (джерело:http://www.misto.okhtyrka.net)

Розташування на мапі :

Kоординати: 50°19'00'' північної широти 34°53'60'' східної довготи
Поштовий індекс міста Охтирка : 42700.
Телефонний код: 5446.